Експериментально та квантово-хімічними методами досліджено вплив поліморфізму 6-метилурацилу на регуляцію перекисного окислення ліпідів і загоєння ран. Дві відомі полікристалічні модифікації та дві нові кристалічні форми були кристалізовані та охарактеризовані за допомогою монокристалічної та порошкової рентгенівської дифракції (XRD), диференціальної скануючої калориметрії (DSC) та інфрачервоної (ІЧ) спектроскопії. Розрахунок енергії парної взаємодії та енергії решітки між молекулами за періодичних граничних умов показує, що полікристалічний 6MU_I та два нових кристалічних 6MU_III та 6MU_IV, які використовуються у фармацевтичній промисловості, можна вважати метастабільними через температурне порушення.
Центросиметричний димер, зв’язаний двома водневими зв’язками N-H·O, вважається димерною структурною одиницею в усіх полікристалічних формах 6-метилурацилу. З точки зору енергії взаємодії між структурними одиницями димеру чотири полікристалічні форми мають шарувату структуру. Шари, паралельні грані кристала (100), вважаються основними структурними моделями в кристалах 6MU_I, 6MU_III і 6MU_IV.
У структурі 6MU_II основний структурний малюнок — це шар, паралельний поверхні кристала (001). Співвідношення між енергіями взаємодії всередині мотиву основної структури та між сусідніми шарами пов’язане з відносною стабільністю досліджуваних полікристалічних форм. Найбільш стабільний полікристалічний 6MU_II має найбільш анізотропну «енергетичну» структуру, тоді як взаємодії найменш стабільного полікристалічного 6MU_IV дуже близькі у всіх напрямках. Моделювання зсувної деформації шарів у метастабільних полікристалічних структурах не виявляє можливості деформації цих кристалів під впливом зовнішніх механічних навантажень або тиску.
Ці результати роблять використання метастабільних полікристалів 6-метилурацилу у фармацевтичній промисловості необмеженим.
